Один з героїв роману – Микола Грінчак, як сьогодні сказали б, трудоголік. Він – екскаваторник-меліоратор і всі його помисли довкола одного: як би побільше кубометрів грунту за зміну перекидати. Словом, типовий позитивний герой літератури соцреалізму.
І, як кожного позитивного героя того часу, його гнітить думка: чи заслужено йому присуджують перші місця, чи заслужено йому «дали» медаль? Тому-то й відмовляється від усяких потурань з боку начальства, кидає нового екскаватора й зі старим переходить на складну ділянку болота, де разом з недосвідченим напарником знову досягає нових висот у трудовому суперництві. І здобув би й орден, якби не засторога батька не чіпати Журавлине болото: «Пам'ятаєш, який червоний килим тут був з ягідок, а зараз тіко де-не-де кривавиться журавлина. Ще раз так копнете і, щитай пропало все… Подумай, скажи там кому тра. Це ж природа… Землі тої не загнуздаєте, а шкоди наробите. Хіба на Солоному добилися чогось. Не родить там нічого, окрім бур’янів… Не родить».
Коли дійшло таки й до Журавлиного, відмовився нищити його. За що був виключений з партії, позбавлений роботи. Добре, що настали перебудовні часи – фермерствував, а тут випало і районом покерувати. Герой іншої сюжетної лінії Іван Маслюк – шкільний трієчник, неспроможний навіть папірці в колгоспній бухгалтерії підшити. Спочатку стараннями батька, а потім секретаря райкому, а ще згодом коханки долає кар’єрний щабель за щаблем, опиняючись аж у нардепах. Врешті-решт «якийсь надлом стався у його черствій душі, у його нездатному думати мозку. Він повертався додому зовсім іншою людиною», твердо вирішивши не дати колишній своїй коханці заманити у сіті Грінчака.
Життєві долі Миколи Грінчака – з одного боку та Івана Маслюка і Надії – з іншого у романі виписані на тлі складної й суперечливої дійсності. Тому їх образи близькі і знайомі читачам. У творі вони йдуть ніби паралельними шляхами. Кожен із цих шляхів визначає життєві позиції людей. У цьому висока суть і цінність задуму твору та його літературно-художнього втілення.
У 2011 році Петру Велеску за роман «Сіті Пандори» вручили обласну літературну премію імені «Світочів», а в 2017 році роман став переможцем конкурсу «Краща книга Рівненщини» у номінації «Краще прозове видання».
Аудіоредагування здійснив Боболович Михайло.
Рівне 2023