Поетичні твори Войтович Тетяни

Тетяна Федорівна багато років свого життя віддала школі. Аж допоки не втратила зір. І відтоді школою для неї стало саме життя. Втративши одне, їй напрочуд добре вдалося відкрити в собі інше, і життя талановитого педагога набуло нового змісту.
Але справжню повноту і неповторність життя, творчу енергію Тетяна Войтович втілює у своїх віршах: “Знов розквітла весна не для мене”, “Проростає зелена трава…”, “Та й для мене лишилось немало”, “Десь у лісі зозуля кує….”, “Жайвір з неба привіт мені шле”.